"СХОДИНКАМИ ДО ДУШІ"

Екскурсія до Свято-Успенської Святогірської Лаври (м.Святогірськ)

​

Святогірська Лавра - краса і гордість Донеччини, духовна фортеця нашого краю - розташована на схилах навислих над водою мальовничих крейдяних гір, що здавна називали Святими.

 

Свято-Успенська лавра складається з комплексу печер і наземних будівель XVII-XIX століть. За припущенням істориків Святогірська лавра зводилася за часів Київської Русі. У писемних джерелах монастир у скелі згадується верше під 1624 р. Існує дві версії щодо заснування монастиря. Відповідно до однієї, монастир заснували ченці Печерської лаври, що пішли з Києва, розореного монголами у середині ХІІІ ст., а за другою версією – афонські монахи, що йшли на Русь по Сіверському Донцю, це місце нагадало їм рідну Святу гору Афон.

 

У 1797 році собор був закритий у зв'язку з тим, що князь Потьомкін побудував собі у Святогірську маєток - розкішний палац. Лише в 1844 році Святогірський монастир відчинив двері віруючим. Це сталося завдяки активному сприянню з боку спадкоємиці маєтку Тетяни Потьомкіної. Собор зазнав значних змін. За велінням Тетяни були зведені нові храми та корпуси, готель для приїжджих. Побачити унікальний собор на березі Дінця приїжджали Ф. Тютчев, А. Чехов, І. Бунін, М. Цвєтаєва, І. Рєпін. Навіть члени царської сім'ї побували тут. У роки радянської влади Свято-Успенський монастир було закрито. Будівля собору використовувалася як кінотеатр, а в печерах відкрили антирелігійний музей. У 1981 році Свято-Успенська лавра була визнана заповідником. Почалися реставраційні роботи. Вже після прийняття Україною незалежності, в 1992 році в монастирі з'явилися ченці. У 2004 році Свято-Успенський монастир отримав статус лаври.

 

Святогірська лавра включає комплекс печер. Свято-Успенський собор - головний храм монастиря. Виконаний він у російсько-візантійському стилі, за проектом архітектора Олексія Горностаєва в 1858-1868 роках. Він має п'ять куполів. Над царською брамою розташована ікона Успіння Божої Матері - звідси і назва собору.

 

Найдавніші печери - Нікольський храм і трапезна. За однією з версій вони були вириті до утворення Святогірського монастиря і використовувалися як житлові приміщення. На цю думку вчених наводить той факт, що спочатку Нікольський храм будувався без вівтаря, який має бути в церкві. Пізніше роль вівтаря виконувала невелика ніша.

 

Найбільша печера - Олексіївська церква - створена в 1860-1861 роках. Вона займає площу понад 100 квадратних метрів. Усередині вона облаштована як звичайна церква - з вівтарем, ризницею та пономарней. Свою назву цей храм отримав на честь свого першого настоятеля архімандрита Арсенія, мирське ім'я якого було Олексій. Його прах покоїться в печерному склепі неподалік від Олексіївської церкви.

 

Вхід у печери починається в Нижньому павільйоні паломників, а виходом служить Андріївська каплиця (Верхній павільйон паломників) на вершині скелі.

 

Одна з найдавніших будівель Святогірської лаври - Миколаївська церква. Її унікальність полягає в тому, що вона вбудована в скелю, навіть вівтар був вирубаний прямо в крейдяній породі. Спочатку Миколаївська церква розташовувалася, як і інші храми, під землею. В кінці XVII століття відбувся обвал. Довелося робити надбудову до уцілілої печерної частини. Основним завданням для будівельників було максимально наблизити її в архітектурному плані до рельєфу скелі, одним словом, вписати її в ландшафт.

 

На території Святогорського монастиря також збереглася давня підземна церква Антонія і Феодосія, при якій у XIX столітті була влаштована усипальниця князів Голіциних.

 

 

Тривалість екскурсії:  2 дні.

 

Вартість екскурсії:  15 чол. - 270 грн.

                                   30 чол. - 250 грн.